Вчителько моя...
Ти, вчителько моя, неначе ненька
Від лиха боронила і біди.
Ми й зараз тебе любимо рідненька,
Для нас ти – друга мама назавжди.
А скільки тих ночей недосипала,
Зробити щоби вчасно все для нас?
Собі у чомусь часто відмовляла,
Про діток піклувалась повсякчас.
Як швидко дні і роки промайнули,
Вже й сивина торкнулась темних скронь.
Та скільки б того часу не минуло –
Нам не забуть тепло твоїх долонь.
Хай ці слова твоє зігріють серце!
Добро хай буде й щастя у житті!
Очей не забувай наших озерця.
Тебе хай бережуть усі Святі!
08.09.2002 рік
Світлина з інтернету
© Copyright: Надежда Крайнюк, 2015
Свидетельство о публикации №115100305360
Свидетельство о публикации №115100305360
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.