Течуть у горло залишки, то свідомість,
Що швидко, десь за рік, пройшла все коло.
Генезис та ріст тріумфували
Натомість
Надлом, дезінтеграція, —
Я охолола.
І зараз відчуваю я судоми,
Бо подразнює моє ніжне єство все, що навколо
Не можна не визнати, хочу додому.
У скронях відчай,
Повняться болем спогадів груди.
Мені не потрібні сторонні звичаї,
Бо без чуттів я ще менш собою буду.
Замкнуте коло
© Copyright: Алисия Александрит, 2015
Свидетельство о публикации №115100304735
Свидетельство о публикации №115100304735
Рецензии
