Из дремучего леса перевод на украинский

* * * (Владимир Британишский, http://magazines.russ.ru/neva/2004/6/brit3.html)

Из дремучего леса попавши в Царьград,
после тягот большого хожденья
любовались славяне на пышный обряд
византийского богослуженья.
В облаченье богатом служил патриарх,
пели певчие, свечи горели…
На Руси, на днепровских лесных берегах
не бывало такого доселе.
И не то чтобы, храм увидавши Христов,
новой верой они просвещались,
но, своих вспоминая богов и волхвов,
застыдились они, засмущались.
Здесь, в царьградской Софии, столпы и резьба,
столько мрамора и позолоты.
Там Перун деревянный, простой, как изба,
и такой же топорной работы.
И коль верить рассказу, вернувшись назад,
так Владимиру-князю сказали:
"Или ты нам из Киева сделай Царьград,
или нас поминай, князь, как звали".
И, услышав их речи, Владимир Святой
повелел християнство прияти,
как о том Алексей Константиныч Толстой
повествует в известном трактате.
               
 1981


*** (вільний переклад П.Голубкова)

Як з дрімучого лісу попав в Царгород
Після тягот великоходіння -
Милувався обрядом слов'янський народ
Візантійського богослужіння.

У багатім облаченні був патріарх,
Півчих співи, свічки там, навколо...
На Русі, на дніпровських лісів берегах
Не траплялося досі такого.

І, не те, щоб, хто храм той Христовий узрів,
Християнством там вмить просвітився,
Та, згадавши своїх всіх богів і волхвів,
Він збентежився, засоромИвся.

В царгородській Софії - стовпи і різьба,
Стільки мармуру і позолоти.
Там - Перун дерев'яний, як хата – ганьба,
І такої ж простої роботи.

Повернувшись назад - як не бреше народ -
Володимиру-князю сказали:
"Або з Києва ти нам зроби Царгород,
Або нас поминай, князь, як звали ".

І, почувши про це, Володимир отой
Повелів християнство прийняти,
Як про те Олексій Костянтинів Толстой
Оповів у відомім трактаті.