Чому душа моя

Чому душа моя так гірко несамовито плаче?
Бо є одна єдина на цьому світі.
Як та тополя серед степу
Від холодного дощу та буревію гнеться...
Гнеться та й не здається...
Коли ущухне вітер, хмари розійдуться,
Засяє сонце і вона здійметься,
Розпустить віття-коси серебром,
Струнка красуня горда,
Ніби королева степу,
Усміхнеться долі, не заплаче...
Отак й душа моя то плаче, то сміється
В надії на поцілунок долі...


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →