Осiнь... жаль

Все тонша вже зелена смужка,
А жовта збільшилась врази.
Змінює осінь самотужки
Веселку, в небі Терези.
Чорніють руки від горіхів,
Шия сховалася у шаль.
Садочки, школи повні сміху
І жаль, в душі зворушний жаль.
Він опадає разом з листям,
З туманом лине в небеса,
Висить калиновим намистом,
Неначе він і є-краса.


Рецензии