А над рікою, стелиться туман.
Бере в полон та обіймає плечі.
Твої слова, що вся любов обман,
Та наші спогади надалі недоречні.
Навіщо все, страждання та надія,
Все що загадано покрито пилом слів.
Але в душі, мала жаринка тліє
Там спогади давно забутих днів.
Пухнастий попіл вкриє, не тривожить.
Приспав до сну, укрив забуті рани.
Прошепотів «ще подарує Боже,
Політ надій та радощів кайдани».
Навiщо все
© Copyright: Александр Бирзула, 2015
Свидетельство о публикации №115092804465
Свидетельство о публикации №115092804465
Рецензии