Яка невимірна печаль
Лягла, мов камінь в мою душу.
Найгірше слово- "прощавай",
Та обіцянки не порушу.
Пробач цю слабкість, і в очах
Нехай бринять гарячі сльози.
Найгірше - твій холодний чай ,
Який вже не зігріє в стужу.
Для тебе час, немов вода,
Для мене ж час - страшні тортури.
Та найстрашніше - почуття,
Яких не висловиш ніколи.
***
© Copyright: Дана Весна, 2015
Свидетельство о публикации №115092803132
Свидетельство о публикации №115092803132
Рецензии