Ти геть забув шлях до моїх зізнань.
Закрив вікно, купив нові шпалери,
Змінив замки, знеструмив вир бажань,
Лишив мене на палубі галери,
Де тисячі таких самих, як я:
Зневірених та змучених любов'ю .
Ми гребемо не по, а вздовж життя.
Не чуємо ні грім, ні піснь солов'ю.
Ми ніби є, а ніби вже нема...
Коли здається тіло - оболонка.
А мертва птаха - то і є душа.
Пірнали в рай, а вийшло в ополонку.
І марно щось розгледіти в пітьмі.
Немає світла в темряві зрадливій.
Останнє SOS в останньому листі
Сховала в пляшці в океані синім.
27.09.2015р.
Фото vk.com
марно
© Copyright: Таис Весенняя, 2015
Свидетельство о публикации №115092709478
Свидетельство о публикации №115092709478
Рецензии
мы вроде бы есть, и нас вроде нет...
так и живем, Таис.
Юрий Макашёв 28.09.2015 17:32 • Заявить о нарушении
так и живем, Таис.
Юрий Макашёв 28.09.2015 17:32 • Заявить о нарушении
Да, привыкаем и вроде как так и надо...
Главное не задумываться об этом, но не всегда получается .
Спасибо , Юрий!
Таис Весенняя 28.09.2015 19:59 Заявить о нарушении
Главное не задумываться об этом, но не всегда получается .
Спасибо , Юрий!
Таис Весенняя 28.09.2015 19:59 Заявить о нарушении