В осіннім лісі губиться стежина,
зника в мрійливій далині,
ясна, і ні на що не схожа днина
і ясно й хороше мені!
Вже починає золотитись листя,
білки свій скарб збентежено
ховають,
кущі в червоному намисті
спекотним дням кінець
передчувають!
А я все йду, гублю свою стежину-
на диво радий заблукати,
аби в привітну і барвисту днину
свій шлях в мрійливу далечінь
шукати!
Менi дуже подобаються твої українські вірші, Олексiю! Вишуканi, образотворчi, натхненнi! Висловлюй i надалi свою поетичну думку на рiднiй мовi! З теплом, Женя.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.