Аберацiя розуму

Грає джаз і хочеться напитися,
Запалив  лампочки протуберанцями в ночі.
Дзвінкої порожнечею забутися,
У колоді незмінності причин.

Глумиться божевільний футуролог,
Голодний сухпайок емоцій.
А діаманти в смітті осколок,
Всесвіту реставрація пропорцій.

А хто я, стомлений iстерiэю,
Голки слів і аберація розуму каяття.
Свідомої, зрадницької мрією,
Я заблукав у швидкості багаття.

Ми гетто перелітних птахів,
Розбавимо сталь морозивом розлуки.
Країна, як валіза без ручки і кордонів,
І вар'єте неповноцінності кабукі.


Играет джаз и хочется напиться,
Зажёг я лампочки протуберанцами в ночи.
Звенящей пустотой забыться,
В колоде неизменности причин.

Глумится малахольный футуролог,
Голодный сухпаёк эмоций.
А бриллианта в мусоре осколок,
Вселенной реставрация пропорций.

А кто я, утомлённый тишиной,
Иголки слов и аберрация ума.
Сознательной, предательской мечтой,
Я заблудился в скорости костра.

Мы гетто перелётных птиц,
Разбавим сталь мороженным разлуки.
Страна, как чемодан без ручки и границ,
И варьете неполноценности кабуки.