…нам з вами не по дорозі…
Бруківку - поскладано. «Справи», - у шафках.
Київські мізки: спокійні, столичні…
Краплі горілки та крові – розлито по чарках…
Куполи Софії - виблискують! (АТОмарно, велично).
Богдане! Богдане! – лунало й лунає…
Дніпро – захаращений… та все ж – тече!
Самбір Старий. Хрещатик, - його не знає…
Бруківку – поскладано. Рана батьківська й далі пече.
«Слава Україні!» - ржавіє під «Глобусом»
Героям – Слава! Ганьба - можновладцям!
Солдат-новобранців повезли «БОГДАНом» (автобусом)
Живих, що повернуться – полічи на пальцях.
Богдане - пробач! Ти мусиш усім пробачити.
Ми залишились сидіти, тремтячи від страху в окопі.
Ти Україну правдиву хотів у лютому вже побачити.
Та Синьо-Жовтого не видко у далекому Перекопі.
Бруківку залито бетоном. Розчавлено: ходою "проститутською"…
Богдане! Щасливий ти – спочивай у Бозі!
«Небесна» сотня піднялася в небо, над Інститутською…
Шепочуть голуби: «…нам з вами не по дорозі…»
Присвячується Богдану Сольчанику та іншим Героям, що полягли за державу - Україна.
Поет ХХ сторіччя 24 вересня 2015 року (у цей день, 18 років тому, народилася моя донька – Труш Оксана Сергіївна)
нам з вами не по дорозi
© Copyright: Сергий Труш, 2015
Свидетельство о публикации №115092404703
Свидетельство о публикации №115092404703
Рецензии
Знаєте, я, коли чую пісню Вакарчука про "Мамо! Не тим ми молилися", думаю про обдурений Майдан (або про Майдан обдурених - що, власне, одно й те ж). Не впевнений, що 100-відсотково розумію всі глибини цього твору, але, здається, що на деяких з них вже колись побував самостійно (http://stihi.ru/2015/06/08/2511)
І ще таке - Ви пишете, що той, кому присвячено цього вірша, поліг "за державу - Україна". Я хочу вірити, що ті, кому варто присвячувати поезію, ті, хто заслуговує на народну пам'ять, - вони йшли відстоювати правду й справедливість для себе й своїх рідних, свою надію на майбутнє, а, значить, - Батьківщину своїх дітей. Держава? Держава, як апарат, мусить на це завжди вважати, аби не повторювати долю "попередників". Аби без репресій заслуговувати на повагу своїх громадян, держава має бути їх варта, незалежно від того, чи "видко Синьо-Жовтого в Перекопі", чи ні.
Ось така моя думка, шановний Сергію. У віршах її викласти легше - http://stihi.ru/2014/11/23/4092.
Доречі - про голубів і про "не по дорозі": самостійний (не примусовий!)вибір вільною людиною чогось собі окремого не має ставати обмеженням, відмовою від всього іншого - лише акцентом на щось одне. Тоді не так гостро стоятиме й питання попутників. Та це вже інша історія (як каже Леонід Канєвський у своїх "Слідствах").
Не знаю так, чи ні написав, та принаймні щиро, бо тисну "понравилось", вважаючи, що все ж таки правильно зрозумів автора.
Олег Омелянчук 08.01.2016 18:05 • Заявить о нарушении
І ще таке - Ви пишете, що той, кому присвячено цього вірша, поліг "за державу - Україна". Я хочу вірити, що ті, кому варто присвячувати поезію, ті, хто заслуговує на народну пам'ять, - вони йшли відстоювати правду й справедливість для себе й своїх рідних, свою надію на майбутнє, а, значить, - Батьківщину своїх дітей. Держава? Держава, як апарат, мусить на це завжди вважати, аби не повторювати долю "попередників". Аби без репресій заслуговувати на повагу своїх громадян, держава має бути їх варта, незалежно від того, чи "видко Синьо-Жовтого в Перекопі", чи ні.
Ось така моя думка, шановний Сергію. У віршах її викласти легше - http://stihi.ru/2014/11/23/4092.
Доречі - про голубів і про "не по дорозі": самостійний (не примусовий!)вибір вільною людиною чогось собі окремого не має ставати обмеженням, відмовою від всього іншого - лише акцентом на щось одне. Тоді не так гостро стоятиме й питання попутників. Та це вже інша історія (як каже Леонід Канєвський у своїх "Слідствах").
Не знаю так, чи ні написав, та принаймні щиро, бо тисну "понравилось", вважаючи, що все ж таки правильно зрозумів автора.
Олег Омелянчук 08.01.2016 18:05 • Заявить о нарушении