Лист...

ПРИВІТ!!!!!!!
Так захотілось написати тобі маленького листа...
Листа-біль своєї душі!
Я останім часом багато про тебе думаю....
Ти заполонив всі мої думки в голові,
почуттями до тебе заповнюється серце...
Ти - наче світло в нескінченній темряві,
Ти - мій Ангел земний, що весь час поруч...
О, Боже, невже ти не дасиш мені зникнути???
Легко, просто, назавжди....
Навіщо перетинаєш мою стежину з його дорогою???
Я навряд чи знайду сили...
Ніжно огортати теплом своєї душі,
Ласкаво пестити твої уста, твоє тіло,
Сердечно забирати біль з твого серця,
Легко підняти тебе з собою до небес...
Але голос зсередини наполегливо твердить,
Що зможу, зможу!!!!
Тільки треба відкрити душу назустріч новому!!!
А я боюсь, боюсь...
Страх і невгамовний біль не відпускають мене,
Не дозволяють скрізь пітьму і холод розгледіти
І піти у захоплюючі мандри по своїй душі -
Неосяжній, ніжній, чистій, світлом осяйній!!!
Що я можу зробити?...
Така незграбна, така маленька...
Без тебе я не зможу подолати цй біль,
Мій Ясний Ангеле!!!
Не покидай мене, дай свою руку...
Я сміливо вкладу свою долоню в твою...
І дозволим собі взлетіти ввись...
Дозволим... ніхто не заперечить...