З самотності сну, серце загортається в долоні,
темно там, де ми не ходимо,
залишаючи по собі таємничий спокій,
в очах завжди зима.
Не посміхатися і не чути більше нікого окрім когось,
куди далі не знаєм,
що в душах вже не відчуваєм
тісно між людей,
останній крок до останнього трамваю,
в який здається пропускаєш, не сідаєш в нього.
Постійні нагадування
нагадування сумних холодних вулиць
Розтануть спогади, як сніг на долонях,
розтануть від нового тепла,
що зігріє і спалить смуток весь до тла.
З самотност сну
© Copyright: Алина Черкавская, 2015
Свидетельство о публикации №115092210572
Свидетельство о публикации №115092210572
Рецензии