Стинають вiршi

Лена Грама
Стинають вірші наче стогне вітер...
Летить словами з душі гіркота...
Бо тінню падає на руки світло...
Сльозою падає сердечна доброта.

І злагодою стеляться маніжки...
Мов кружево спадає на рукав...
А я любуюсь,капельку,ще трішки..
Згадав,побачив,вірив,відшукав.

У сяйві сонця,у імлі в тумані...
У магнетизмі змучених очей...
На хвилі щастя,у житті,в романі...
Та на губах...не сказаних речей.

Стинають вірші,згадкою схід сонця...
Роса блискуча стелиться до ніг.
Кохання сила,стержень охоронця...
Оберігає...тишу край доріг.

Стинають вірші наче стогне вітер...
Не забаганка,а потреби в ніч.
Фантазії і слів,і речень,літер...
Душі...поета...необхідний клич.
  (Понкратова.Е.В.)


© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115092210446
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Лена Грама
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Лена Грама