Шипи рози

"Назавжди поряд, назавжди разом" —
Кохання вирок, шипи і рози.
Не страшно мені отруїтись газом,
Страшніша отрута — любов і сльози.
Безсмертна пам'ять — душевна страта,
Вірші у зошит, в душі — надія,
Що біль проклята кохання варта,
Кохати — моя несвідома дія.
Але свідомо самій ступати,
На поле розпачі, де мечами
Мене готові уже розп'ятти,
Зустріну лезо оте плечами.
Зустріну очі оті, побачу
Почую голос, але не твій.
Але не тебе уже пробачу,
І не промовлю болюче "стій".
Шипи і рози, в крові одежа,
Розбите серце в руках німіє.
І не минає в мені пожежа,
Яка лиш спалює, а не гріє.
Кохання — рози, шипи — це біль,
Немає роз без колючих гілок.
Ти подивись, як у людях суціль
Нелічена кількість глибоких дірок.
І кожний лікується, як зумів
Комусь в ліки — осінь, комусь зима.
Одні до батьківських ідуть домів,
А другим і йти вже куди нема..
Життя минає, минають роки,
Минають люди, шукають правду.
Розходяться зовсім у різні боки,
І все залишається вже позаду.
Чого ж ти варте, життя-кохання?
Спасіння бачити в людях знову.
Кохати віддано, як в останнє,
І як в останнє втрачати мову.
"Рівніше плечі" — промовить тиша,
В осінній вечір віршами стану.
І там, де була я колись, слабіша,
Тепер міцніша я вже титану.
Повіє завтра холодний вітер,
Сьогодні рози в руках тримаю.
І одягаю твій теплий світер,
Та щіро вдячна, за все, що маю.