ТАТУ,ТАТЕЧКУ ТИ МІЙ
МАМА ТОРБУ ВЖЕ ЗІБРАЛА
ТОБІ РУШАТИ ВЖЕ ПОРА
А Я НЕ ХОЧУ ВІДПУСКАТИ
Я ЩЕ МАЛИЙ,ПОТРІБЕН ТИ!
А ЧИМ ТАМ ТАТУ,ВОЮВАТИ?
У ЩО ЗОДЯГНУТЬ,ТАМ ТЕБЕ?
АПТЕЧКА ТАТЕЧКУ ТАМ Є?
А ЧОМУ Й НІ?ВЖЕ СТАВТЕ ГОЛИХ
НАВПРОТИ ГРАДІВ ТА СМЕРЧІВ
НЕ ВИБАЧИТЬ СЛЬОЗА,НІКОЛИ
ОСИРОТІЛИХ,ЗЛЯКАНИХ ОЧЕЙ
З КИМ ТАТУ Я ПІДУ ДО РІЧКИ?
ХТО ТАТУ,ДРОВА НАРУБАЄ?
ПРО МЕНЕ ТАТУ,ХТО ПОДБАЄ?
А МАМА,ЯК?ОЙ НІ...НЕ ЗНАЮ...
І РОЗГУБИЛОСЯ ДИТТЯ-
САМЕ ТО ВИЛО,ТО КРИЧАЛО
ТО СУМУВАЛО,ТО ГАРЧАЛО
ТО ПАДАЛО,ТО ПІДІЙМАЛОСЬ
АЛЕ ДО ХАТИ ПОВЕРТАЛОСЬ
ДОРОСЛИЙ СТАВ,ТА ЯКИЙ КРАСЕНЬ!
ТАЙ УКРАЇНА,РОЗЦВІЛА!
ВІДБУДУВАЛИ,ВІДІГРІЛИ
ДОСТАТНЬО ВСИМ ЇЇ ТЕПЛА!
Сирота
© Copyright: Лилия Гончар, 2015
Свидетельство о публикации №115092110839
Свидетельство о публикации №115092110839
Рецензии