Великий свiт...

Не стільки того сонця, що в вікні,
Не стільки того неба, що - хмаринка...
Великий СВІТ, ти клаптик у мені,
А я в тобі - малесенька піщинка...

Ти зітканий із сподівів і мрій,
Солодких сновидінь і ранків терпких,
В тобі є дивне озеро Надій,
Воно безмежне й надзвичайно тепле....

П"ю жадібно із келиха життя
Рясні дощі і роси світанкові,
Солодко-терпкі дні мого буття -
Із джерела нетлінної любові...

І в поспіху, приховуючи страх,
Мій Світе, - забуваю озирнутись,
Ведучи звіт свого життя в ковтках,
Я ризикую часом захлинутись...

Спиваю дні, немов хмільне вино,
Та все ж - не можу спрагу утолити...
В тобі таке глибинне джерело,
Одначе: двічі це життя - не спити...

У кожній краплі є свій колір, смак,
Та...найсолодший присмак - це любові...
Вже стільки літ минуло... та...однак,
Тобою не нап"юсь, мабуть, ніколи...

Великий СВІТ, мій клаптик у мені,
Ковток повітря у життєвій драмі,
Твоє проміння і зірок вогні
Спиваю з чаші спраглими вустами...