И. Франко, Vivere memento! , Пер. с укр

                VIVERE MEMENTO! (Лат.) — (вИвере мемЕнто!)

                Пам’ятай, що живеш!
                Помни, что живёшь!


Ах, весна, неужто ты?
Чудом в души брызни!
Твой призыв из мерзлоты
Сердце будит к жизни?
     Тлел вчера, как Лазарь, я
     С горя в домовине —
     Что за новая заря
     Мне блеснула ныне?
Дивный голос — кличет ввысь,
Силой аргумента:
«Встань, очнись и пробудись!
VIVERE MEMENTO!»
     Ветер тёплый, братец мой,
     Ты ль сказал то слово?
     Иль на горушке святой
     Так шумит дуброва?
Травка, может это ты
Тихо прошептала,
Как из вечной мерзлоты
Ты на солнце встала?
     Может шелест, речка, твой,
     Серебрянка – лента,
     Смыл и горечь и застой?
     VIVERE MEMENTO!
Всюду слышу трубный глас
Жизни клич могучий…
Ветры, вёсны, — я за вас,
Горы, реки, тучи!
     Люди, люди! Я ваш брат,
     И для вас рад жить я,
     Кровью сердца буду рад
     Ваше горе смыть я.
То, что кровь не может смыть,
Огнь спалит в момент то!
Лишь «бороться» значит «жить»…
VIVERE MEMENTO!

                19.09.2015
-------------------------------

Веснянки. VIVERE MEMENTO — Іван Франко

Весно, що за чудо ти
Твориш в моїй груди?
Чи твій поклик з мертвоти
Й серце к жизні будить?
Вчора тлів, мов Лазар, я
В горя домовині —
Що ж се за нова зоря
Мені блисла нині?
Дивний голос мя кудись
Кличе — тут-то, ген-то:
«Встань, прокинься, пробудись!
Vivere memento!»
Вітре теплий, брате мій,
Чи твоя се мова?
Чи на гірці світляній
Так шумить діброва?
Травко, чи се, може, ти
Втішно так шептала,
Що з-під криги мертвоти
Знов на світло встала?
Чи се, може, шемріт твій,
Річко, срібна ленто,
Змив мій смуток і застій?
Vivere memento!
Всюди чую любий глас,
Клик життя могучий…
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити.
А що кров не зможе змить,
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить…
Vivere memento!

14 жовтня 1883