Хоч якої халви не насип там,
А без тебе я жити не зможу.
Я, мов тертий, дописаний зошит,
Де я сам і накреслив постскриптум.
Не такий я вже і загадковий,
Та кому там потрібно читати.
Ти звільнила мене достроково
Від неґречної долі примата.
Тож, кому ще до мене є діло?
Хоч і жив я завжди не окремо,
Та мою розфарбовану схему
Ти, можливо, одна зрозуміла.
Зошит
© Copyright: Александр Кононенко, 2015
Свидетельство о публикации №115091800827
Свидетельство о публикации №115091800827
Рецензии
