Якщоязвшматочоксала

Єтот стих я написал по-украински по причине, указанной внизу.

ЯКЩО Я З”ЇВ ШМАТОЧОК САЛА...

Якщо я з”їв шматочок сала,
Якщо я ним не подавлюсь,
То (вам — "Чума б її забрала!")
Повинен зрадити я Русь?

Якщо я замість слова “с.ака”
Чийсь зад там “.опой” обізвав,
За те мене, знать, небораку,
Так треба тицьнуть, щоб аж впав?

За те, що Вовчик Яворівський
Не їв в дитинстві ковбаси
(він в Чорнобаї народився,
я ж “восьмиклинку” не носив),

За те пан Бойко має право
На мене плюнуть? Бо — “русак”?
Ти бач, якого маю пана!
Він – “голова”, а я — тіпак!

Піввіку я на Бесарабці,
від дня народження,
прожив,
Цей вірш пишу на украінській,
Читав Шекспіра на англійській,
Але  й російській —
не зрадив!

Чому ж М. Бойко, проше пана,
Чому диктує він мені,
Що мова “русака”— погана,
Не личить розмовлять на ній?

Ви хто такий, вельможний пане,
Чому амбіції такі?
Наш Київ -– не село погане,
І в ньому ми — не злидарі!

Якщо ж лиш “щирі українці”
У Києві повинні жить,
Віддайте все, що люд російський
Вершив, вершитиме, вершить.

Знесіть Софію, бо хто скаже,
Що Ярослав був не “русак”,
Знесіть Растреллі — він “не справжній”,
Не українець, чи не так?

І пам”ятник знесіть Богдану,
Закрийте університет,
Залиште Крим, Одесу, Харків
- тут “руський” був пріоритет.

Вона ж, Росія, мов та курка
Всіх позбирала під крило:
І українці, й росіяни, і білоруси
- то ж одно,

Одно ми всі, єдине ціле,
Одна в нас мать, слов”янська мать,
І — щастя! Можемо друг друга
“І разумєць”, “і розуміть”, без толмача, “и понимать”.

Ганьба ж, шановні мосць-панове,
Під мову маскувать своє,
Таємно — жлобське: є що в нього —
А — зась! Повинно буть моє!

Самі ви мову сплюндрували —
“русак” нею не розмовля ж.
Ви переплутали, де поле,
Де став, а де Дніпро і пляж.

Не лізьте із своїм уставом,
І не паплюжте Київ мій.
Якщо ж експерименти ставить—
Облиште мов. Вам краще—гній.

История этого стиха такова. В «Вечернем Киеве» некто М. Бойко опубликовал статью «Треба діяти рішуче”, в которой предлагал насильно обучать всех русскоговорящих украинскому языку. Я написал этот стих и отправил в «В.К.» с предложением: я и Бойко сядем и, в течение определённого времени, будем писать стихи на тему, заданную «В.К.». Я - на украинском, он - на русском. Кто напишет больше и лучше, того печатать, а кто меньше и хуже- пусть заткнётся. Ответа от «В.К.» не было…


Рецензии