Є на світі ошуканці,
Майстри вести в манівці,
Самостійні висуванці
В праведники й мудреці.
Їх промови пломенисті,
Заповіді в них свої:
Гріх – у піст м’ясця поїсти,
Чийсь талант загризти – ні.
Це не гріх – продати душу
І загрузнути в брехні.
Гріх – в сусіда вкрасти грушу,
А дружину вкрасти – ні.
Гріх – копійку не подати,
Святість – брати хабарі.
Гріх – свого кутка не мати,
А в палаці жити – ні.
І не ледарів-туристів,
А прочан стрічають в снах:
Нелегкий вони й тернистий
До мощей долають шлях.
Німб відрощують. У мріях
Рай, компанія свята.
І того не розуміють:
Тлін їх взяв ще за життя.
Самовисуванцi в праведники
© Copyright: Елена Макарчук, 2015
Свидетельство о публикации №115091610065
Свидетельство о публикации №115091610065
Рецензии