Брижить воду в калюжах поривами вітру,
Темних хмар дощових нависає гора.
День сьогодні з обмеженням доступу світла —
Пополудні, а вже як вечірня пора.
В дощових потічках, що течуть вздовж бордюрів,
Жовте листя пливе, мов ватага човнів,
Наче те, що було і вже стало минулим,
Наче залишки сонячних радісних днів.
Дощ і сум нині небо так впевнено сіє.
Господинею осінь у місто ввійшла...
Зберегти нам важливо в цю пору надію
І у серці краплини людського тепла...
Рябь гонит ветер вновь по лужам...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115091403126
Свидетельство о публикации №115091403126
Рецензии
