Знов блюзи осінні наспівує вітер,
нам квіти останні сміються, як діти.
Бере осінь пензлик, малює картини,
тут жовте, червоне, немає зупину.
Прикрашує клени, листочки зриває,
по вулиці нашій сьогодні гуляє.
Зустрілася з нею: - Красуня ти, осінь!
Вона ж усміхнулась - і чистая просинь.
Сьогодні тихенько, а завтра сміливо,
полинуть листочки додолу грайливо.
Їх вітер підходить, в танку закружляє,
стояти в сторонці ніяк не бажає.
Під вітрові блюзи літають красиво,
на землю лягають, дрімають щасливо.
А тиша осіння - яка насолода,
ще сонечко світить, чудова погода.
Знов блюзи осiннi наспiвуе вiтер
© Copyright: Любовь Постникова, 2015
Свидетельство о публикации №115091208596
Свидетельство о публикации №115091208596
Рецензии
Прекрасний твір! Справжня лірика! Сподобалось!
Артур Грей Эсквайр 30.11.2015 01:38 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 30.11.2015 01:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.