Маленькими пальцями зірки гасила,
Танцювала боса по калюжах джаз.
А проти любові явилась безсила,
Потрапила в пастку ніби перший раз.
Доводиться губам, смак крові пізнавшим,
Молитву шептати в ночі.
Я хочу сказати словом інакшим,
Як добре було тоді.
Спускаються відьми на землю,
Вдягнувшись в звичайних дівчат,
А я одинока в ніч ту темну,
Слухаю як в лісі відьми кричать.
Ти мабуть думаєш, що я свята,
Що ангел прилетівший з неба.
Ти знаєш, краще я буду одна,
Твоя підтримка вже не треба.
А я так тихо у кутку сиджу,
Аби ж не збожеволіти до ранку.
Прокинеться земля і я скажу:
"Ти більше не стоятимеш вже на моєму ганку".
Божевилля
© Copyright: Анна-Ларина, 2015
Свидетельство о публикации №115091205059
Свидетельство о публикации №115091205059
Рецензии