домашнi завдання сина

Вчора син отримав домашнє завдання, скласти невеличкий діалог на тему "Мова - духовність народу". Над завданням працювали ми разом і от що із цього вийшло:


- Де починається мова ?
- Звісно, у наших серцях !
  Вона - це України
  вільний співочий птах !

- Чи можна любить Україну
  без рідної мови її ?
- Ні, це неможливо,
  бо згасне краса землі !

  Легенди, поезія, пі`сні -
  скарбниці народного слова,
  наша душа і духовність !
  Тож бережіть рідну мову !


10.09.2015 рік

А це іще одне домашнє завдання:
Уявна розмова із княгинею Ольгою з використанням поширених і непоширених звертань:

Низький уклін тобі, о велика княгине !
Найславетніша Ольго, ти - мудра і сильна,
Красуня, чоловікові вірна дружина,
Справедлива і добра мати для сина !
Де натхнення ти брала, де знаходила сили,
Щоби править могутньо в могутній країні?
Стільки волі в словах, благородства в душі !
Славна Ольго, славлю діяння твої !
Аби міг я це й справді сказати тобі,
І в минуле і справді колись би вернувсь,
Я б сказав: " Я пишаюся тим, що живу на землі,
Що колись називалася Київська Русь!"

20.09.2015.

Домашнє завдання: Скласти гумореску на тему "Мій друг уміє тримати язик за зубами".

Таємниці всі свої розповів Сашкові,
бо він мій найкращий друг, товариш мій по школі.
Про бажання розповів, про мрії і про плани,
бо Сашко тримать уміє язик за зубами.
Він же мій найсправжній друг й патяки не буде,
про секрети не розкаже він стороннім людям.

Таємниці всі мої Сашко повідав Олі,
вона ж подружка його й товаришка по школі.
Про бажання розповів, про мрії й мої плани,
бо тримать язик уміє Оля за зубами.
Оля Саші справжній друг й патякати не буде,
про секрети не розкаже всім стороннім людям.

Таємниці всі мої розкрила Оля Толі,
бо він Олін кращий друг, товариш їй по школі.
Про бажання розказала та про мої плани,
бо тримать язик уміє Толя за зубами.
Толя Олін справжній друг й патякати не буде...
Тільки я не зрозумів, як секрети всі мої
                знають всі і всюди ?

20.11.2015 рік

Домашнє завдання із літератури:
Написати листа до Джулії, героїні "Альпійської балади" В.Бикова

Прочитавши "Альпійську баладу" Василя Бикова і подивившись одноіменну кінострічку, я був вражений і схвильований тими подіями,  про які мені довелося довідатися. Звісно ж, сучасному 12-річному хлопцю важко усвідомити і зрозуміти, що таке насправді є війна, концтабір, полонені-смертники і голод... Але все ж таки мені стало зрозуміло, наскільки це страшно - кожної миті чекати, що тебе можуть вбити; наскільки це важко - бути сильним, коли ти  безпомічний перед обставинами; наскільки це страшно і важко -  втрачати того, кого любиш усім серцем. 
Мила, Джулія, разом із Вами та з Іваном я пройшов увесь отой небезпечний, важкий і тернистий шлях. Разом із вами я блукав  кам'янистими схилами по суворим горам. Разом із вами  я відчував блаженство і безмірну ніжність, коли на гірських луках, у повіні маків, народжувалося ваше кохання. Разом із вами я ділив крихти їжі і тікав від есесівців. Разом із вами я стояв над прірвою в ту страшну рокову мить і на моїх очах бриніли сльози...
Мила, Джулія, я захоплююсь тим, що Ви, така юна і така тендітна дівчина, змогли пройти такий важкий шлях і навіть війна не змогла перешкодити Вам зберегти і пронести через усе життя такі високі й такі чисті почуття!

25 січня 2017 рік