Фамiльярнi вiдносини... Перевод Светланы Груздевой

Були на «Ви» колись…  Повага
Лунала з слів та дій.  Приємність –
Це відчуття тепла, уваги.
Він приглядався так, напевно…

І симпатична, й не дурненька,
Характер пані не без влади…
Ще й розуміє все швиденько:
В житті де секс, де зорепади…

Межа словесна, чи чуттєва?
Ступили крок, обидва… Зустріч!
Тепер на «Ти», ось так – миттєво…
Де він – вона – не знає люстро…

У фамільярності згубились…
Вона  – ніхто? Дивачка, й тільки…
У зграї чорних пані біла?
У серці - ніж, ой, ні – це шпильки…

А все ж на «Ти»,  у дружбі добрій.
Та, жінка  плаче, тихо, нишком…
Вона не відьма, і не кобра…
Слова приємні вушко тішать

Любій! Чому ж за панібрата
Її вважають?  Підкорилась?
Аж ні, бо рівня…як розп’ята…
Думки важкі, неначе брила…

«Не думай, - каже він, - дурниці!»
Та  їй би чути: «Ти – ЧУДОВА!»
З мужчин  так діють  - одиниці,
А інші ЖАДІБНІ до слова…
(27.08.15)

Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2015/09/09/9950

На «Вы» сплеталось с уваженьем,
Звучало, и не лишь словами.
Гордились этим отношеньем:
Вниманьем больше, чем цветами.

Умна, мила, не неказиста.
Характер пани не без власти.
Ещё и понимает быстро,
Где просто секс, где – в звёздах счастье.

Граница в чувствах ли, во фразах?
Шаг сделали, другой и – Встреча!
Теперь на «ты», конечно, сразу:
Где он – она – и не переча…

И фамильярно – на диване…
Да кто она? Чудачка только…
Не в стане чёрных – белой пани…
И в сердце нож…от шпильки колко.

А всё ж на «ты», как в дружбе доброй.
Девица плачет лишь украдкой.
Она не ведьма и не кобра…
От слов приятных сердцу сладко 

Любой! Но что ж за панибрата
Её считают? Подчинилась?
Так нет же: ровня…но – распята…
Гнетущих мыслей давит сила…

«Не думай – говорит, – дурницы!*»
А ей бы слышать: ты – чудесна!
Мужчин подобных – единицы,
Другие «любят» бессловесно…

* глупости - с укр.