Павутинка бабиного лiта
На осонні сизо мерехтить.
Між гілками непомітна міта,
А злетіти, Боже, як кортить!
Осягнути все довкіл в польоті,
Світ пізнать у трепетній красі,
В зелені й черленій позолоті,
У який закохані всі-всі.
Тятиву рвоне тонку, тремтливу
Вітерець шарпкий – і дасть їй шанс.
То ж, вхопивши легота за гриву,
Буде мчати срібний диліжанс.
Дивуватись буде і радіти,
Що настала довгождана мить.
Павутинка бабиного літа
В осінь теплу спогадом летить…
9.09.2015
Свидетельство о публикации №115090907364
А це моєВам на віддарок:
Павутиння у вільному падінні:
у кожного своє відчуття вакууму.
Голосіння у хащі
б’ється о стовбури мов та риба,
що потрапила у тенета.
Пурпурові шати вечірньої зорі
вкривають оголені тіла та душі – наче королі
з усього світу зібралися на свята.
Кожна ріка – Йордан,
якщо в неї увійти,
полишивши свято-
тацтва піскам. Хай блукають:
у кожної спільноти свій Мойсей.
І час вже вимірюється
не століттями, а усією
довжиною буття,
від ОМ до … Тя-
жість павутиння
дорівнює тяжінню,
помноженому на злиття….
25 вересня 1999 р.
http://www.stihi.ru/2007/10/10/1681 або ж це http://www.stihi.ru/2007/10/07/1950
Хай щастить!
Ирина Гончарова1 05.10.2015 23:03 Заявить о нарушении