И. Франко, Христос и крест. Пер. с укр

Край дороги среди поля,
Крест старинный вопиет,
А на нём Христос распятый
Там висит уж много лет.
Время шло, прогнили гвозди,
Ветер крест тот расшатал,
И Христос, на нём распятый,
Со креста на землю пал.

И тотчас трава – осока,
Что росла вокруг креста,
Радостным своим обьятьем,
Мягко встретила Христа.
Подорожники, фиалки,
Те, что пахли средь травы,
Завились венцом Любови,
Вкруг Христовой головы.

На живом природном лоне,
Не в крови, — без ран, без слёз,
Средь цветов и ароматов
Мирно почивал Христос.
Чьи-то набожные руки
Не позволят ему спать
И, крестясь, цветы отбросив,
Снова вверх хотят поднять.

В поле гвоздиков не сыщешь
В ноги, в руки вбить Христу,
Так жгутами из соломы
Примотали ко кресту.
Зри, кто видеть волю божью
В наши дни уже готов,
Из святого древа смерти,
Почитания богов,

С дымом жертв, с тьмой церемоний,
Из обмана, крови, слёз –
Словом, как с креста святого,
Сходит для людей Христос,
А как станет человеком,
Ближе, выше к нам встаёт,
И своим святым примером
Всех нас к вольности ведёт, –

От людей его подальше!
Все спешат Христа поднять
И жгутами лицемерья
Вновь к распятью примотать.

---------------------------------
Іван Франко, Христос і хрест

Серед поля край дороги
Стародавній хрест стоїть,
А на нім Христос розп’ятий
Висів тож від давніх літ.
Та з часом прогнили гвозді,
Вітер хрест розхолітав,
І Христос, вгорі розп’ятий,
Із хреста на землю впав.

Тут сейчас трава висока,
Що росла вокруг хреста,
Радісно в свої обійми,
М’яко приняла Христа.
Подорожники й фіалки,
Що там пахли з-між трави,
Звились, мов вінець любові,
У Христа край голови.

На живім природи лоні,
Змитий з крові, ран і сльоз,
Серед запаху і цвітів
Сумирно спочив Христос.
Та якісь побожні руки
Спать йому там не дали
І, хрестячись, з-поміж цвітів
Знов угору підняли.

Та, нових не мавши гвоздів,
Щоб прибити знов Христа,
Хоч з соломи перевеслом
Прив’язали до хреста.
Так побожні пересуди,
Бачачи за наших днів,
Як з старого древа смерті,
Із почитання богів,

З диму жертв, з тьми церемоній,
Із обмани, крові й сльоз –
Словом, як з хреста старого
Сходить між людей Христос,
І як, ставши чоловіком,
Ближчий, вищий нам стає,
І святим приміром своїм
Нас до вольності веде, –

Силуються понад людськість
Будь-що-будь піднять Христа
І хоч брехні перевеслом
Прив’язати до хреста.
                1880

Картина "Распятие"  Василия Шульженко