Проголошую собі вирок:
Я не розумію людей.
Скажіть, що можу я вам дати?
Тільки но не хочу в крайнощі впадати.
Як пробачити собі недосконалість,
І як дивитися на інших,
Коли бачиш спотворену реальність,
І людей нікчемних, грішних.
Невже моя любов слабка
І така нікому не потрібна?
Невіддана і нетривка?
Хоча я можу бути вірна!
Вже набридло помилятись,
У душу двері відкривати,
Від всіх я буду відмовлятись,
Зате вночі спокійно спати.
І не зроблю нехай дзвінок,
Не поділюся внутрішнім теплом,
Життя такий припіднесло урок -
Смуток є там, де був зроблений крок.
(14.07.2015)
Я не розум1ю людей
© Copyright: Алиса Милаева, 2015
Свидетельство о публикации №115090905106
Свидетельство о публикации №115090905106
Рецензии