…і нам на згадку за вікном
розлучна осінь сум навіє,
земля хитнеться під ногами
сп’янілим клекотом гілля
і полетить у неба просинь пам'ять,
із гущі зорі прослизнуть до серць
достукаються мрії одинокі…
нічні видіння у відлунні гір
втамують тишу подихом своїм,
збіжать джерелами безсоння,
захлюпають думки із глибини,
вітри змішають кольори безжурно
жартуючи над світом і над нами,
щоб знали ми – іще живе кохання,
од пустки чорної в нестямі сміло
не зволікаючи ні хвильку, далі
веде на Світло нас Свята Любов!..
смiлива осiнь...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115090901113
Свидетельство о публикации №115090901113
Рецензии