Стомлені очі, притихший запал,
блакитне волосся и темне вбрання,
що вона хоче, ніхто не знав,
дівчина з мосту у душу ввійшла.
про що вона думала, стоячи там?
скільки всього вона знала життя?
як сильно серце віддала поїздам,
і чому так нестримно пішла в забуття?
спустошені очі, білі вуста,
дівчина з мосту була сирота,
хто поруч був з нею, чому не знайшла
того потрібного виходу,
а не крізь небеса?
вологі очі, змокла до нитки,
під мостом незвідана прірва,
вона дочка не тої лебідки,
душа якої не бачить дна, а навколо,
сама лиш імла.
Про були думки,
коли там стояла одна?
чекали в житті лише муки...
коли у світі вона одна,
знайшла собі вихід, розправила руки,
і впала до дна.
Вологі очі, спустошених поруч,
була потрібна всім, як на раз,
ось чому очі самотні,
дивились на мене той час.
на мосту
© Copyright: Стейс Нельсон, 2015
Свидетельство о публикации №115090706625
Свидетельство о публикации №115090706625
Рецензии