Кожен рік, як сходинка.
Немов пісчинка в передпокоях життя,
Ми маремо безсмертям, та можливістю буття,
І доки молодість, бурлить в судинах наша кров,
Ми намагаємося нАхрапом прожити власне живоття.
І день на схилі віку, та безмежності знання,
При абсолютному зрівнянні та спогадах мінливості буття,
У закутках пізнання досвід прожитого власного життя,
Ми в змозі зрозуміти реальність бажаного майбуття.
Та доки вік гормонами сповняю нашу кров,
Й заздалегідь роки майбутнього сформовані буттям,
Ми лиш пісчинка в передпокоях життя,
Що моримо безсмертністю можливого буття.
Каждый год, как лестница... укр
© Copyright: Злата Боголюбова, 2015
Свидетельство о публикации №115090701562
Свидетельство о публикации №115090701562
Рецензии