173. Василь Стус. Исчезни, мое имя. Тело сгинь...
И ты, душа, отдайся немоте.
Смотри, как остюки проходят длинных
Высоких теней по твоей судьбе.
Смотри, как низко небо наплывает,
Как высоко взнеслась земля твоя.
Смотри, как твое время исчезает,
И как бесчасье мчит издалека.
Смотри и жди высокого сродненья
Души и тела, неба и земли,
Как на упругом вознесет крыле
Тебя Отчизна до высот прозренья.
15.IX.72
вариант 7 июля 2017:
В прах обращайся, имя. Тело – гибни,
И ты, душа, отдайся немоте.
Смотри, как остюки идут длиннющих
Высоких теней по твоей судьбе.
Смотри, как низко небо наплывает,
Как высоко взнеслась земля твоя.
Смотри, как твое время исчезает,
И как бесчасье мчит издалека.
Смотри и жди высокого сродненья
Души и тела, неба и земли,
Как на пружливом вознесет крыле
Тебя Отчизна до высот прозренья.
15.IX.72
Моє ім’я, зникай. А тіло — чезни,
і ти, душе, віддайся німоті.
Дивись, як остюками йдуть довжезні
високі тіні по твоїм житті.
Дивись, як низько небо напливає,
як високо знялась твоя земля.
Дивись, як ясно час твій почезає
і як імчить безчасся звіддаля.
Дивись і жди високого зрідніння
душі і тіла, неба і землі,
як на пругкому піднесе крилі
тебе Вітчизна до висот прозріння.
15.IX.72
Свидетельство о публикации №115090608702