атараксія
засинай скоріше, доню,
закривай безмежні очі.
либонь темінь у сувоях
для нас звістки скрутні точить.
засинай скоріше, доню,
а за мене вже не бійся.
бо зав'язано всі двері
в'язом диким
з перехрестя.
ти ж бо ще дитина, леле,
та повинна знати:
з нами коїться страшне щось,
навіть боязно казати.
бо страшні примари часу,
простягнуть свої долоні
із саванної тканини,
із частин крихкої долі.
з нами коїться сташне щось,
ми самі про теє знаєм
і мовчим.
хвилі наших сердець зникають
поволі,
шторм у душі міняє направлення
думок.
ми знову потрапили в пастку,
ми знову себе
обманули.
скаліченість ясностей дається тільки
прозрівшим,
тебе саме вибрали,
ти мусиш жити під дудку
щурячих законів і цінностей
цілого світу.
душу реалії виснажили,
і назад дороги немає.
минає,
минає заданий смертним
час.
тож міцно засни, моя доню,
бо ж спокій - єдина розрада
для нас.
05.09.15
атараксия
© Copyright: Дмитрий Атасиль, 2015
Свидетельство о публикации №115090604559
Свидетельство о публикации №115090604559
Рецензии