Моє село, де народився, по стежці бігав, вигоном ганяв,
Де вперше Богу помолився, та вперше матінку обняв.
Бринять ці спогади в душі, немов Орфей став за спинОю.
- біжу я босий по траві... Гей! Забери мене з собою!
П’янять хмаринки-черемшини, бузком навкруги поросло,
Не обнімає мати сина, усе в минулоє пішло...
І лише в пам'яті яскраво, село живе і гомонить,
Батьки давно уже не з нами, але у серці кожну мить.
Колись... рус. Когда-то
© Copyright: Дмитрий -1, 2015
Свидетельство о публикации №115090602677
Свидетельство о публикации №115090602677
Рецензии
