Там, де ніжні лебеді пливуть,
Забувається в обіймах тиша,
Там серця закоханих живуть
І ніч народжується глибша.
В танці ми кружляєм до небес,
Потопаєм у безмежній ночі,
А серце лиш шукаючи чудес,
Малює сон, почуття жіночі.
Там ми будемо жити вічно,
У м'яких пір'їнах лебединих,
Насолоджуватись, кохати звично,
Не соромлячись почуттів глибинних.
А холодні руки ночі обіймуть,
Та подарують світлу казку,
Назавжди самотність відженуть,
Та золотим дощем просиплють ласку.
І я притисну тебе міцно до грудей,
Постеливши постіль із латаття,
Проллю кохання в серце як єлей
І повторятиму слова любовного закляття.
Щоб по житті ішов ти завжди поруч,
Бо як тебе не стане- краще вмерти
І розірветься тоді забутого серця обруч,
Хоч і почуття з нього повік не стерти...
Озеро романтики
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115090506323
Свидетельство о публикации №115090506323
Рецензии