Зрада богiв - Предательство богов. Гнев Перуна

Були собі пращури поляни –
Люди мужні й кмітливі.
У трудах великих здобували
Силу й Велич рідної землі.

Для захисту землі своєї –
Від усіляких бід та ворогів,
Мали, давні слов’яни, власних богів.

Сварог та син його Дажбог,
Велес, Мокош та Стрибог…
А якщо лихо раптом на дорозі,
Те з гори гнів Його луна –
Грім та страшні блискавки – бога Перуна.

Златобровий, златовусий,
З срібною шапкою на горі,
Стояв ідол дерев’яний
На священному горбі.

Зрубали палати князю Кию славні трударі,
Біля Перунового капища – на пагорбі.
З тих часів, від городища племені полян,
Ріс град Київ на радість всіх киян.

Були у полянського народу злагода і мир,
Доки у керма не став князь Володимир…
Він зрадив віру дідів й батьків,
Чим вбив Минуле багатьох віків…

Шляхом насильства й зла
Християнська релігія до нас прийшла.
А рідні всім язичні боги, -
Порубані та спалені валялись край дороги…

Та найбільш вражаюча наруга
Спіткала захисника усіх слов’ян.
З бога-воїна, князівського друга,
Глумились на очах приголомшених киян…

Обплутаного канатами,
Прив’язаного до кінського хвоста,
Тягнули униз по Боричіву узвозу,
Бога Перуна – до самого Дніпра…

Закинули ідола у воду – заплакав простий люд:
«Видибай Боже! Видибай!» - кричали там і тут…
Та поплив він за пороги…
Так були знищені усі наші боги…

Пройшли віки, пройшло тисячоліття,
Проблеми давлять нас з усіх боків…
Коли ж мене це лихоліття?..
Невже й досі діє – прокляття зраджених богів?..

Що далі жде духовно поневолений народ?..
Не буде людям щастя – тільки мруть…
Щоб не робили – зникне їх доход,
Якщо в Майбутнє зрадники ведуть…

 22 липня 2007 року.