Зазирну до себе глибоко у душу –
Чи нічого я там не нарушу?
Що сховалося там від очей,
І від мене, і від всіх людей?
Пошукаю гарно в закутках, -
Що знайду там – спокій, а чи страх?
Де знаходиться той вуголок,
У який чорт щастя заволок?
Бачу, бачу – за сьомим замком
Труситься, бідненьке, за вуглом.
Я його на волю випускаю,
Й щастя моє крила розправляє.
Досить вже марніти одиноко,
Щастячко моє таке глибоке.
Я, нарешті, вип’ю все все сповна,
Що чекала довго так, одна.
13.08.15
***
© Copyright: Наталия Боровская 2, 2015
Свидетельство о публикации №115090205278
Свидетельство о публикации №115090205278
Рецензии
