Думи, моi думи

                Думи, мої думи,
                Як малі ви діти.
                Позбігались в хату,
                Нікуди подіти.

Знову на майданах заволали «Слава!».
Знов будують «муляри» на брехні державу.
Рвуться до клейнодів, булаву у руки.
А народ? В тенета, в павутиння муки.

Оплели словами, лозунги на вітер
Ти мовчи, народе, довго ще терпіти.
Та кричать нездари «Ми все подолаєм,
Продамо за гроші, що народе має»

Грошики у торбу, тіло у літак.
Їде пан на море, а у бій солдат.
Хтось поїде в Пекло, когось тягнуть в Рай
В когось «право» жерти, в когось… на вмирать.

Розіп’яли душі, совість на хрести.
Та свистять на площі гетьмани-царьки.
А по селах тиша. Не дзвонять  в церквах.
Де пропав наш розум, оселився страх.

Думи, мої думи,
Як малі ви діти.
Позбігались в хату,
Нікуди подіти.


Рецензии