Впало яблуко на білий килим
І в цю мить кохання закінчилось,
Колись ти мені здавався милим,
Що серце зупинялось, а не билось.
Та закінчився присмак щастя,
Захолола кава у моїх руках,
Зібрати осколки серця вже не вдасться,
Померли спогади в твоїх словах.
Ніколи вже не заглянеш у мій сон,
Не пригорнеш міцно, до нестями,
Не подзвониш метушливо у клаксон,
Не потопиш гострими почуттями.
Я втекла назавжди із неволі,
З м'ятим білетом у один кінець,
Де почуття зупинились, стали кволі,
Де розчарував кохання знавець.
Тепер буду в даль безупинно тікати,
Забуваючи про смуток і втому,
Та лиш серце не перестане кричати,
Та сумувати по обличчю блідому...
Сумуюче кохання
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083103496
Свидетельство о публикации №115083103496
Рецензии