Щоноч

Ось ці заквітчані слова
Обпікають стривожені очі.
Ще не час, зачекай і знов прийде Вона.
Я подам тобі знак,  можливо,  цієї ночі.

Не спіши. Ще так довго чекати
Кінця і Верховного Суду.
Разом встигнем полічити зірки
Я з тобою повіки буду...

Не цілуй її на моїх очах,
Бо затягне тугу на душу.
Оті всі ілюзії вмить перетворяться в прах.
А я покаятись мушу...

Я покаюся потім.  Можливо,  сьогодні...
Можлиао,  і ні...  покаюсь пізніше... напевно,  щоночі
Так сумно... Ми всього лиш одні.
Дивлюся і я в зажурені очі.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →