Метеликом я рук твоiх торкнуся. Автор Юля Куропата

 "Я бабочкою рук твоих коснусь"

Стихотворение посвящается Юрию Сидорчуку Владимирович. Герою Небесной Сотни.
(В заголовке почему-то снимает украинскую букву "Ї". )

Дочь Анна:

"- Папа, родной Папа... Ты навсегда в моем сердце... Ты самый дорогой... Я люблю тебя и буду любить до последнего своего вздоха... Светлая память... Обещаю, прожить жизнь достойно, ты мной гордиться еще с небес... Никогда не забуду того, как праведно учил на свете жить... Того как каждое утро заглядывал в мою комнату, посмотреть как я сплю... Твоих трудолюбивых рук... Твоего замечательного чувства юмора... Ты самый родной,самый дорогой... Пусть Господь дарует тебе Царствие Небесное... Ты настоящий герой, ты пример лучшего отца, мужа, брата, друга... Вечная тебе память... Ты всегда будешь жить в наших сердцах... Пусть земля тебе будет
пухом"...



Юрий:

Я с вами дочка,.. рядом, я вернулся…
Как высоко, здесь в чистом синем небе…
И бабочкой твоих я рук коснулся-
Живи за двух,с тобой где бы я ни был.

И в комнату твою я утренним лучом,
Вновь загляну… Не спишь ли в это время…
И с Вами я родная навсегда, с теплом,
В моей отчизне и ее поэме.

Моя кровинка, сердцем ты узнаешь,
Развеет ветер над челом кудряшки,
Мне больно очень, дочка, ты тоскуешь –
Ведь так прощаться довелось нам тяжко…


текст оригинала

Вірш присвячується Юрію Сидорчуку Володимировичу. Герою Небесної Сотні.
(В заголовку чомусь знімає українську букву "Ї". )               
               
  Донька Анна:

" - Тато, рідний Тато... Ти назавжди в моєму серці... Ти найдорожчий... Я люблю тебе і любиму до останнього свого подиху... Світла пам'ять... Обіцяю, прожити життя гідно, ти мною пишатимешся ще з небес... Ніколи не забуду того, як праведно вчив на світі жити... Того як щоранку заглядав в мою кімнату, подивитись як я сплю... Твоїх працьовитих рук... Твого чудового почуття гумору... Ти найрідніший,найдорожчий... Нехай Господь дарує тобі Царство Небесне... Ти справжній герой, ти приклад найкращого батька, чоловіка, брата, друга... Вічна тобі пам'ять... Ти завжди житимеш в наших серцях... Нехай земля тобі буде
пухом"...

  Юрій:
 
— Я з вами доню,.. поруч, я вернувся...
  Яке високе, чисте синє небо...
  Метеликом я рук твоїх торкнуся —
  Живи за двох — за мене і за себе.

  І променем в твою кімнату зранку,
  Я зазирну... Чи спиш у цю годину...
  Я з Вами рідна, за;вжди до останку,
  І в пам'яті моєї Батьківщини.

  Моя кровинко, серцем ти відчуєш,
  Як пестить вітер над чолом волосся.
  Мені болить, дитино, ти сумуєш —
  Нам так прощатись тяжко довелося...

(Юлія Куропата.Вірш внесено до вікіпедії
Фотографія взята із сторінки памяті у контакті.)