Серед тисячі зірок я твою віднайду
І вкрию небо попелом кохання,
У серце вогонь тобі палкий покладу,
Та зачекаю на забуті слова зізнання.
Зірване слово з твоїх уст полетить,
У прикрашене квітами моє волосся,
Розітнеться пополам неба блакить,
Бо загублене кохання знову знайшлося.
Згодом випаде сніг на стомлені ночі,
Загасить полум'я суму мого
І я розцілую твої усміхнені очі,
Та не залишу більш ніколи самого.
Ще трохи- і ми зможемо літати,
Не повертатись у цей загублений світ,
Серце забуде прощання, лиш буде кохати,
Натхненно малюючи наш вічний політ.
І ми понесемось у світ із мрій,
Де закохані душі потрапляють в полон
І розкривши перед нами життя сувій,
Доля позбавить усіх земних заборон.
Ми полетимо
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083005051
Свидетельство о публикации №115083005051
Рецензии