Мені вже 96 років.
А ще на світі я живу
Це мабуть божий дар високий
Все, що любила той люблю
Люблю життя, люблю природу,
Люблю я ріднеє село
І їсти хліб і пити воду
І все , що є і що було
Люблю я рідну Україну
Квітучу, вільну молоду
І ту червоною калину
Що розцвіла в моїм саду.
Люблю як дзвони залунають
У наій церкві в ранній час
Де люди бога прославляють,
Священик молиться за нас
Люблю, як місяць білолиций
Розсіє бісер по землі
Скупає личенько в криниці
Розвіє спогади мої.
Люблю як квіти розцвітають
І як щебечуть солов’ї
Люблю, як пісню заспівають
Онуки й правнуки мої
Люблю я сонце, землю й небо
Люблю я свій поліський край
Люблю я все й любити треба
Бо на землі квітучий рай.
Незгасима любов
© Copyright: Евдокия Олещенко, 2015
Свидетельство о публикации №115083003977
Свидетельство о публикации №115083003977
Рецензии