Загублене село

Пани! Заможніє багаті
Ви подивіться на село
Тайга, кущі, пустії хати
Так ще ніколи не було.
А в рідне поле завітали
Старенькі жваві козаки.
Вони весь вік тут працювали
Співали пісню залюбки
Колись хліба були тут гарні
Пшениця, житечко густе
І я на новому комбайні
Косив колосся золоте.
А я від цього агрегату
Відвозив стиглеє зерно
Не бідний був і не багатий
А був щасливий все одно
А третій сльози витирає,
Що агрокомот працював
Він не забув, все поле знає
Де був багатий урожай
Де родить житечко, пшениця
І льон шовковий, буряки,
А в чистім полечку-криниця
Обід готовили жінки.
Тоді всі люди працювали
Худобу пасли юнаки
Дівчата  льон в снопки в’язали
Косили сіно парубки
А в гречці пасіки стояли
Як білі квіти зацвіли
На Спаса людям мед давали
Всі задоволені були
Шумів колгоспний сад від поля
Багато овочів він мав
І в місто вивези доволі
І весь колгосп він годував
Лунали пісні вечорами
І звеселяли все село
Не називалися панами
А безробіття не було
Були машини і комбайни
Орали в поле трактори
І працювали хлопці гарні
В своїм колгоспному дворі
На фермах люди працювали
А в ранці хлопці молоді
Красивий коней пігоняли
Напитись чистої води.
В ставок, обсаджений вербою
Де гуси пасли дітвора,
Де хлопців гнали чередою
Корівок з кожного двора.
Тепер корівок мало стало
А ферми, як і не було
І коней в нас уже не стало
І все мов вітром ізнесло.
Усе було й нема нічого
Куди поділась вся краса?
Пани машини розібрали
І говорить про це нельзя
Чи ви пани, чи наші друзі
Чи депутати дорогі
Зумійте так щоб на Вкраїні
Ніколи не було війни.