Коли я пишу щось мимоволі
І складаю в куточок у душу,
Зі мною разом плачуть тополі,
Згадують цю хвилину болючу.
Коли я пишу- серце розцвітає,
Народжується мить чарівна,
Слово мерехтить і оживає,
Та наливається коханням сповна.
А коли журба бере гору
І дощ наче плаче по вікні,
Не вистачає віршам декору,
Потонули у старому човні.
Та вірш без емоцій- прозорий,
Не побачиш у ньому сльози
І світ до нього стане суворий,
Страшніший нічної грози.
Тому я вкладаю у строки мрії,
Більше кольору і почуттів,
Бо серце гортає щирі надії,
Щоб до вас промінь цей долетів.
Я пишу
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083003620
Свидетельство о публикации №115083003620
Рецензии