Так хочеться збагнути глибину,
Душі твоєї вічної, пречистої,
Я у руки всі почуття візьму
І вкушу жар любові барвистої.
Твоє оголене тіло хвилює до болю
І я тихо зроню солону сльозу,
Ніжний трепет полонить волю,
Та я ніяк себе у руки не візьму.
Коли вночі ти мрійно засинаєш,
Я ніжно цілую тобі скроні,
Але ти спиш, ти не відчуваєш,
Та мені байдуже, адже я в твоєму полоні.
Коли ти поруч- мені мало неба,
Мені зорі світять лиш частково,
На світі мені більшого не треба,
Лиш одне твоє закохане слово!
Пригорни, поцілуй і застигни,,
Щоб я болю більше не відчула,
Зробити мене самою щасливою встигни,
Щоб кохання крила я одягнула.
Не можу ж я більше мовчати,
Бо дзвенить в душі емоцій струна,
Не думала я, що можу наскільки кохати,
Що будуть неважливими роки, імена...
До болю...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083002547
Свидетельство о публикации №115083002547
Рецензии