Чомусь мені сьогодні так здається,
Що побачила вночі я віщий сон.
І піснею в житті він розіллється,
Та розпуститься як чарівний бутон.
І летітимеш ти пташкою у небі,
Щебетатимеш для мне любовних пісень,
А я набиратиму слова у жмені,
Й молитимусь, щоб не закінчився день.
До тебе навіки я прикована,
Твої очі, твої губи- не забути вже мені,
Ця любов згори нам подарована,
Не закреслити ніколи миті ці чудні.
Та життя-дорога стелиться далеко,
Не полічити всі каміння під ногами,
Вже нам і діточок приніс лелека
І мліє душа від ролі дружини і мами.
Не вичерпати ці почуття із серця,
Хоч і як важко це збагнути,
Не розбити жадібного часу люстерця,
Лиш хочеться навіки у цьому щасті тонути.
Щастя
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083002522
Свидетельство о публикации №115083002522
Рецензии