Так вільно хочеться дихати душею,
Та в полі шаленого вітра зловити,
А не захлинатись пилом,іржею,
Від злості у собі все добре давити.
Але в днях проходить гірка самота
І ти вже не впевнений що кохаєш,
Коли ж у серце закралась біда,
Чому хороше назад не вертаєш?
Чи може зморився на мене дивитись
І бачити мої неприховані сльози,
Ні,я не можу з усім цим змиритись,
Не вистачає мені любовної дози!
Скажи,чого в житті ти бажаєш,
Дарувати мені щастя й тепло,
Чи взагалі вже мене не кохаєш
І не хочеш більшого,тобі все одно?
Де поділась мужність у сильних руках,
Ніжний погляд та закохані слова,
Любов загубилась мабуть у роках,
Та з останньою піснею навік загула...
Мабуть не кохаeш
© Copyright: Марианна Медзинская, 2015
Свидетельство о публикации №115083002355
Свидетельство о публикации №115083002355
Рецензии