Мені наснився дивний і яскравий сон,
Як я стою перед вікном в сорочці білій,
Уся підлога, що тримає мій балкон,
Укрита снігом, що блищить, як срібла вирій.
Я боса, мої ноги ледве чують твердь,
А вітер ніжно коси хвилями тріпоче.
Немає холоду, лише душі осердь
Торкаються барвисті темні чари ночі.
Бо над будинком, що стоїть навпроти мого,
Загас на віки вічні місяць і бліді зірки,
Все небо затягла туманність Оріона
Й заворожила всі мої надії і думки.
Я відчуваю тільки час і бачу вічність,
Моє нутро тремтить, неначе в клітці дикий птах,
Мене затягує в той світ її величність.
Вона покликала мене. Я подолала страх.
Туманнiсть Орiона
© Copyright: Анна Щербак, 2015
Свидетельство о публикации №115082909615
Свидетельство о публикации №115082909615
Рецензии